uzluga.ru
добавить свой файл
1 2 ... 21 22
Альманах издан при поддержке

народного депутата Украины

Сергея Рафаиловича Гриневецкого


Ассоциация европейской культуры „Золотая акация”


ЮГО- ЗАПАД.

ОДЕССИКА


ИСТОРИКО - КРАЕВЕДЧЕСКИЙ НАУЧНЫЙ

АЛЬМАНАХ


Выпуск 11 - ой.


Одесса - 2011


Асоціація європейської культури „Золота акація”


ПІВДЕННИЙ ЗАХІД.

ОДЕСИКА


ІСТОРИКО - КРАЄЗНАВЧИЙ НАУКОВИЙ

АЛЬМАНАХ


Випуск 11 - ий.


Одеса – 2011


ББК

Ю

Главный редактор: Савченко В.А., кандидат исторических наук, доцент, писатель.

Редакционная коллегия: Бажан О. Г. кандидат исторических наук; Гансова Э.А. доктор философских наук, профессор; Гонтар А.В. доктор исторических наук, профессор; Демин О.Б., доктор исторических наук, профессор; Добролюбский А.О. доктор исторических наук, профессор; Михайлуца Н.И. доктор исторических наук, доцент; Цвилюк С.А. доктор исторических наук, профессор.

Рецинзент: Урсу Д. П., доктор исторических наук, профессор.

Контактный телефон редакции и секции «Одессика» Одесского Дома ученых:

8050 - 3922731


ЮГО - ЗАПАД. ОДЕССИКА. ИСТОРИКО - КРАЕВЕДЧЕСКИЙ НАУЧНЫЙ АЛЬМАНАХ. - Вып. 11 -Одесса: Печатный дом, 2011.- 268с.

ПІВДЕННИЙ ЗАХІД. ОДЕСИКА. ІСТОРИКО - КРАЄЗНАВЧИЙ НАУКОВИЙ АЛЬМАНАХ. - Вип. 11. -Одеса: Печатный дом , 2011.- 268 с.


ISBN

ББК


На 1-й странице обложки – Гостиница «Большая Московская» (открытка нач. ХХ в.)

На 2-й странице обложки – Дерибасовская сер. 50-х гг. ХХ в. (фото)


Содержание выпуска № 11



Вступне слово С. Гриневецкого…………………7 (нумерация страниц по печатному изданию)

Одесские древности

Гончарук Т. Документи з фондів Одеського історико-краєзнавчого про героя штурму Хаджибея (Одеси) 1789 р. майора М. Меркеля……… 9

Михайленко Н. Документи Державного архіву Одеської області про конфіскацію майна учасників польського повстання в Одесі у 1830–ті  рр…………………………………………………………………………………………...14

Желясков С., Левченко В. МЕТРИЧЕСКИЕ КНИГИ АЛЕКСАНДРО-НЕВСКОЙ ЦЕРКВИ ИМПЕРАТОРСКОГО НОВОРОССИЙСКОГО УНИВЕРСИТЕТА КАК ИСТОЧНИК БИОГРАФИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ ЕГО ПРОФЕССОРСКО-ПРЕПОДАВАТЕЛЬСКОГО СОСТАВА……………………………………………………………………………………….22

Самойлов Ф. УЧАСТЬ СТУДЕНТСТВА НОВОРОСІЙСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ в 1905-1907 рр.: СТИСЛИЙ ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ…………………………………………………………………….35

Степи Лукоморья

Ложешник А. Участь значкового товариша Савелія Чернявського у переході задунайських козаків у підданство Російської імперії 1828 р.

……………………………………………………………………………………………………44


Край в эпоху диктатур

Тригуб О. Міжконфесійна боротьба у православ’ї та ставлення віруючих Одещини до розколу Російської православної церкви 1920років…………………………………………………………………………………………….57

Савченко В. «ВРЕМЯ БОЛЬШИХ ИСПЫТАНИЙ»: СОЦИАЛЬНАЯ СИТУАЦИЯ В ОДЕССЕ 1921 года…………………………………………………………………………….67

Музичко О. «ОДЕСЬКИЙ НАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В ПАМ’ЯТЬ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 року» В ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ ОДЕСИ……………………………………………………...87

Бажан О. КАРАЛЬНІ ЗАХОДИ НКВС ПРОТИ ЕТНІЧНИХ МЕНШИН НА ОДЕЩИНІ В ЧАСИ «ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ»: СТАТИСТИЧНИЙ АСПЕКТ. ……………….116

Одесса нашего поколения

Урсу Д. зарубежная печать о событиях в одессе летом 1970 года..146

Лица земляков

Емельянов М. МАЛОИЗВЕСТНОЕ О ГЕНЕРАЛИССИМУСЕ СУВОРОВЕ………..174

Документы эпохи

Крайний А. У ИСТОКОВ ТРИНАДЦАТОГО (воспоминания одессита)………..186

Книжная полка краеведа

Михайлуца М. ІСТОРІЯ В ПАМ’ЯТІ: СПОГАДИ РАБІВ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ (ОСТАРБАЙТЕРІВ ТА В’ЯЗНІВ КОНЦТАБОРІВ) ЯК ОБЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ……262


Шановні друзі!


11-й номер історико-краєзнавчого альманаху «Одесика. Південний Захід» виходить на початку 2011 року. З позицій нумерології подібний збіг давав би широке поле для тлумачень. Але історія – це наука, що спирається на факти та документи. В ній нема місця для спекуляцій та фантастичних прогнозів. Є лише копітка і тривала праця.

Протягом останніх років історія в Україні є полем політичних битв. Це, безумовно, зашкоджує історичним дослідженням, робить істориків заручниками політичної кон’юнктури. Поряд із ретельними та ґрунтовними дослідженнями з’являється чимало поверхових, заідеологізованих робіт. На цьому тлі альманах «Одесика. Південний Захід» намагається дотримуватися неупередженості, обєктивності та професіоналізму.

2011-й рік, безумовно, буде цікавим на події, які згодом визнають «історичними». Але не менш важливим він буде і з позицій власне історії. Серед різноманітних ювілеїв особливе значення набувають дві дати – 20 років незалежності України та 70 років з початку Великої Вітчизняної війни і оборони Одеси. Сьогодні з’являється чимало нових книг та досліджень, присвячених історії Другої Світової війни, в обіг включаються тисячі нових документів. Ще недавно нам здавалося, що ми знаємо все про те, що відбувалося під Москвою та Сталінградом, на Курській дузі та Одері. Але все більш популярним в назвах книг про війну є слово «невідомий»: «невідома війна», «невідома битва», «невідома сторінка». Переконаний, нам потрібна правда про оборону Одеси. Не для того, щоб переписувати історію чи смакувати помилки та прорахунки командуючих, а для того, щоб нагадати молодому поколінню про подвиг звичайних людей, їх однолітків, які 70 років тому відстоювали право на життя для себе і своїх нащадків. У цьому – запорука від хвороби безпам’ятства.

Не меншої уваги потребує і сучасний період. 20 років – значний етап у історії держави та її регіонів. Однак на відміну від Великої Вітчизняної, події 90-х років, а тим більш події останнього десятиліття мають значне політичне забарвлення. Більшість учасників та свідків живі, політично активні і висувають власну версію того, що відбувалося в державі протягом двох десятиліть. Але це не означає, що новітню історію України не варто вивчати. Навпаки, ретельний аналіз досягнень та помилок цього періоду дозволять нам проаналізувати шлях, яким всі ми йдемо і, можливо, уникнути прорахунків у майбутньому.

У будь-якому випадку у істориків є широке поле для досліджень. І гадаю, що цим двом ювілеям можна присвятити тематичні випуски альманаху «Одесика. Південний Захід».

Зі свого боку хочу побажати авторам та читачам альманаху нових творчих звершень, невтомності у пошуку, безпристрасності в оцінках!


Народний депутат України Сергій Гриневецький


Одесские древности


Тарас Гончарук,

кандидат историчних наук, доцент ОНУ ім. І. І. Мечникова 

Документи з фондів Одеського історико-краєзнавчого про героя штурму Хаджибея (Одеси) 1789 р. майора М. Меркеля

В історичній та краєзнавчій літературі наводяться досить різні відомості про постаті учасників штурму Хаджибея (Одеси) 14 (25) вересня 1789 р. Відносно легко можна розшукати досить детальні біографії керівників штурму: генерал-лейтенанта Івана Васильовича Гудовича та генерал-майора Йосипа Михайловича Дерібаса, також ватажків чорноморських козаків кошового отамана Захарія Олексійовича Чепігу та військового судді Антона Андрійовича Головатого. Відомості про інших учасників штурму залежали, передусім, від їхньої подальшої кар’єри. Керівник відділу, який безпосередньо штурмував фортецю Хаджибея (на сучасному Приморському бульварі м. Одеси) командир Троїцького піхотного полку Олександр Семенович Хвостов (1753 – 1820 рр.), пізніше: відзначився при штурмі Ізмаїлу 1790 р., служив російським представником у Константинополі, у 1804 р. отримав ранг таємного радника, у 1804-1820 рр. керував Державним позичковим банком імперії, набув відомості, як перекладач, поет, гострослов й вже з 1793 р. став членом Російської Академії наук. Федір Іванович Сандерс (1755 – 1836 рр.), якому судилося 14 (25) вересня 1789 р. встановити російський прапор над фортецею Хаджибея (Одеси) відзначився ще в численних баталіях різних війн: штурмі Ізмаїлу 1790 р., Варшави 1794 р., битвах при Березині 1812 р. та Лейпцигу 1813 р., здобутті Парижу 1814 р. та ін. Він дослужився до звання генерал-лейтенанта й від 1816 р. 18 років був комендантом Ізмаїлу (у цей час ніби спілкувався і з О. С. Пушкіним). Не дивно, що біографії О. С. Хвостова та Ф. І. Сандерса увійшли й до відповідних томів «Російського біографічного словника»[1. 185 – 189; 2. 295 – 296].

Набагато менше відомостей маємо про тих активних учасників штурму Хаджибея, які, вочевидь, пізніше не зробили блискучої кар’єри. Це, зокрема, стосується керівника відділу військ Й. Де-Рібаса, який 14 (25) вересня 1789 р. оволодів адміністративним та господарським центром Хаджибея (район сучасної Думської площі та Карантинної балки) секунд-майора Ряжського піхотного полку Сергія Воєйкова. В літературі не згадується його по батькові й відома лише дата народження – 1754 р. [3. 44].

Серед осіб про біографії яких одеським краєзнавцям майже нічого не відомо опинився й справжній герой штурму Хаджибея майор Меркель (іноді в документах називався «Маркель»). Артилериста Меркеля було згадано у рапортах про штурм Хаджибея (Одеси) І. Гудовича Г. Потьомкіну-Таврійському від 14 вересня 1789 р. та 18 вересня 1789 р., Й. Де-Рібаса І. Гудовича[4. 35-44] та донесенні Г. Потьомкіна-Таврійського Катерині ІІ від 3 жовтня 1789 р. [5. 320-322]. Зокрема, у рапорті Й. Де-Рібаса зазначалося, що після штурму «Щасливий успіх оволодіння замком міг би мати невигідні наслідки від того, що флот неприятельський сильною стріляниною з гармат та мортир почав шкодити війську, яке вступило у замок та розташувалося на березі, якщо б ваше високопревосходительство (тобто І. Гудович – Т.Г.) не здійснив перемогу, надіславши з п. артилерії майором та кавалером Маркелем 12-ть гармат польових. Ви власно вже були свідком того, що у короткий час не лише з флоту стріляти припинили, але й [турецькі] судна через сильні пошкодження від берегу відходити почали. З яких два змушені були здатися й опустивши прапор йти до нашого берегу.»

Про майора Меркеля чимало разів згадувалося в популярних та наукових виданнях з історії Одеси. Однак навіть імені цього офіцера дослідникам минулого дотепер найти не вдалося. Це досить прикро, оскільки Меркель був людиною досить здібною та хороброю. Зокрема, він відзначився під час штурму м. Анапи 21 - 22 червня 1790 р. військами І. Гудовича. (останній у своєму рапорті серед артилеристів першим відзначив майора Меркеля, «який, отримавши від ядра рану, маючи переламану руку, не припиняв служити, завдавав велику шкоду неприятелю і підпалював місто» [3. 51, 52; 6. 113]).

Якщо віхи біографії майора Меркеля дослідникам ще доведеться з’ясовувати, то відомості про його повне ім’я можна знайти у фондах Одеського істотко-краєзнавчого музею. Серед документів особового походження, що зберігаються в його тематичних колекціях, є «Рапорти і повідомлення в похідну канцелярію генерал-майора артилерії Л. Бухгольцу і полковнику артилерії М. Мордвинову» [7. 153, 154]. В цій збірці міститься 70 документів за лютий 1790 р., що здебільшого стосуються артилерії генерал-майора Льва Григоровича Бухгольця (Бухольця). Переважно це малоцікаві для читача рапорти підлеглих Л. Бухгольця щодо постачання амуніції, виплати заборгованих військовикам грошей, звільнення зі служби, повернення до виконання обов’язків по завершенню лікування, покарання за порушення дисципліни та ін. Вони відкривають незвичний, так би мовити, канцелярський, бік війни й нагадують відповідні документи цивільних державних установ чи підприємств. Серед зазначених документів кілька рапортів майора Меркеля та один документ адресований до нього. Останній стосувався виходу у відставку штик-юнкера Й. Огинського (Осинського?) й був поданий Меркелем Л. Бухгольцю разом з відповідним рапортом 24 лютого 1790 р.[8]

Наведені нижче тексти двох документів (одного з рапортів Меркеля до Бухгольця та вищезгаданого рапорту Огинського до Меркеля) можуть бути цікавими для вивчення історії Одеси, вочевидь, лише тим, що в них згадуються ім’я та по батькові героя штурму Хаджибея (Одеси) 14 (25) вересня 1789 р. – майора Миколи Яковича Меркеля. Сподіваємось, що постать цього діяча в майбутніх нарисах з історії Одеси вже не буде «безіменною».

Література:

1. Мокринский Г. Сандерс Федор Иванович // Русский биографический словарь (далі. – РБС). Т. [Сабанеев – Смыслов]. – СПб., 1904.

2. Хвостов Александр Семенович // РБС. Т. [Фабер – Цявловский]. – СПб., 1901.

3. Гончарук Т. История Хаджибея (Одессы). 1415 – 1795. Популярный очерк. – Одесса, 1997.

4. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска. – СПб., 1896. – Т .1.

5. Сборник военно-исторических материалов. – СПб, 1894. – Вып.7.

6. Собрание всех помещенных в ведомостях обеих столиц с 1789 по 1791 г. включительно всех реляций о военных действиях против неприятелей Российской империи. – М., 1791. – Ч.1.

7. Солодова В.В. Формування та розвиток документальних колекцій у складі фондів одеських музеїв (1825 – 2003). – Одеса, 2010.

8. Одеський державний історико-краєзнавчий музей (Далі - ОІКМ). – Інв. – № Д – 12174.


Документи:

1. «Высокородному превосходительному господину артиллерии генерал майору и кавалеру Льву Григорьевичу Бухольцу

Рапорт

Потребно трех ротной артиллерии второго канонирского полку команде: на нововтсроющие мундиры сего тысяча сем сот девятидесятого года генваря с первого числа: нижним чинам служителям: исключая нестроевых. За тем требуется на шестьсот осмнанадцять человек: на опалеты по положенным штатным ценам: на каждого по четыре копейки: а всего всем денег двадцать четыре рубли семьдесят две копейки: о чем вашему превосходительству сим рапортую и прошу отколь надлежит сообщить приказать отпустить на что имею ожидать резолюцию.

Артиллерии майор Николай (в оригіналі ім’я починається з латинської “N”. – Т.Г.) Меркель.

Февраля 8 дня

1790 году» (ОІКМ. – Інв. № Д – 12140)

2. «Высокоблагородному и высокопочтенному артиллерии господину майору и кавалеру Николаю Яковлеву Меркелю

Доношение

Написанное мною на всевысочайшее Ея императорского величества прошение об отставке меня за имеющейся болезнью от полевой и гарнизонной службы на собственное пропитание вашему высокоблагородию у сего поднося прошу куда следует по команде представлением не оставить равно до воспоследования об отставке резолюции уволить в отпуск в дом состоящий в Новгород Северском наместничестве в городе Кролевце. Штык юнкер Иосиф Огинской (можливо –«Осинский». – Т.Г.)

Февраля “ ”дня 1790 года» (ОІКМ. – Інв. – № Д – 12175).


Наталія Михайленко,

аспірантка кафедри історії України ОНУ ім. І.І. Мечникова

Документи Державного архіву Одеської області про конфіскацію майна учасників польського повстання в Одесі

у 1830–ті рр.

Внаслідок поразки польського національно-визвольного повстання 1830-1831 рр. польське населення України зазнало відчутного удару. Судила повстанців спеціальна комісія в Києві. Значну частину повстанців було заслано до Сибіру, інших – віддали у солдати, переважно, на Кавказ. Кілька тисяч представників дрібної шляхти було виключено з дворянства й царський уряд конфіскував їхні маєтки. Щоправда, ставлення російського уряду до польських повстанців було лагіднішим, ніж до декабристів, хоча поляки виступили із зброєю в руках, а декабристи здебільшого лише обмірковували план повстання [1. 297]. Проте репресивних дій царського уряду було достатньо для того, щоб від 30 - 40х рр. XIX ст. поляки в Україні перетворилися на соціальний пригнічений етнос, який у подальшому помітно зменшився кількістю [2. 20]. Події польського постання на українських землях та їхні наслідки належать до ще недостатньо вивчених сторінок вітчизняної історії. Це, зокрема, стосується і одеського відлуння зазначених подій.

Придушення повстання 1830 - 1831 рр. мало значний вплив на долю одеських поляків. В Одесі першої третини ХІХ ст. майже всі польські шляхтичі були великими землевласниками і займалися зовнішньою торгівлею. Багато хто з польської знаті мав у місті власні контори та склади. Продукція з їхніх ланів перепродавалася капітанам кораблів без жодного втручання купецтва [3. 89]. Польські пани збудували в місті чи не найкрасивіші споруди: палац, будинки та магазини Потоцького, будинки та магазини О. Сабанського, А. Чарторижського та ін. А палац Шидловського на Приморському бульварі навіть наприкінці XIX ст. вважався найкрасивішою будівлею Одеси [4. 408]. Тому, як і в інших частинах України, серед репресивних заходів щодо повсталих поляків в Одесі, вагоме місце займала конфіскація їхнього майна.

Державний архів Одеської області має низьку справ, які дають змогу вивчити подальшу долю конфіскованого майна в учасників польського повстання. Це, зокрема, справи: «Дело по столу Одесского Строительного Комитета по отношению Попечительного Комитета об иностранных поселенцах Южного края России, о мере земли под строением, конфискованным у мятежника Яггеловича, проданным Губернскому секретарю Завацкому» [5], «Дело о обращении складочного магазина А. Сабанского в военные казармы» [6], «Оценочная опись дома А. Потоцкого» [7], «Об учреждении Крестовой церкви при доме Архиепископа Херсонского и Таврического и о передачи дома бывшего графа Потоцкого в духовное ведомство» [8], «Об описи и оценке магазинов принадлежащего мятежникам Говарду и Людовику Сабанским» [9], та ін. Наприклад, у справі під назвою «По Частной Канцелярии дело об оказании содействия Казённым Палатам по осеквестрованию имений лиц, обвинённых в заговоре против России» [10] повідомлялося: «Г. Исправляющему должность Новороссийского и Бессарабского Генерал-губернатора 8 ноября 1838 г. Г. Император имел ввиду, что на основании № 225 статьи Свода Законов Уголовных, имущества жителей Западных Губерний, виновных в бунте и участии в оном – подлежат конфискации, признать изволил за благо, постановить в виде меры полицейской, чтобы на имущества подобных лиц в тех губерниях, в случае их обвинения в выше означенном преступлении, вместе с привлечением их к следствию, или со взятием под стражу, был налагаем предварительно секвестр, со взятием имуществ их в ближайший казённый присмотр, дабы имения сии, впредь до окончательного над обвинёнными лицами судебного приговора, состояли в ведении Министерства Государственных Имуществ».

Нижче приводимо тексти кількох документів із значної за обсягом справи «Об имениях князя Чарторыжского и графа Потоцкого» 1831 р. [11]. Вивчаючи цю справу можна прийти до висновку, що всі маєтки польських шляхтичів, котрі мешкали в Одесі і брали участь у польському повстанні, були конфісковані та здані в оренду, гроші з них надходили до урядової скарбниці чи були переведені у розпорядження військових штабів. Часто ці маєтки уряд передавав їхнім родичам і всі конфісковані капітали колишніх польських бунтівників поступали в кредитні установи і обкладалися процентами. Над самими ж учасниками повстання встановлювався поліцейський нагляд. Таким чином, вивчення вищезгаданих архівних справ надає змогу дослідити і особливості репресивної політики царського уряду, і деякі факти соціально-економічної історії Одеси першої половини XIX ст.

Література:

1. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 р. – К., 1995.

2. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О.Б. Бернштейн, Н. А. Зінкевич, В. Т. Зінкевич, В. Т. Зінич та ін.; За ред. В. І. Наулка. – К., 2001.

3. Герлігі П. Одеса. Історія міста 1794 – 1914. – К., 1999. – С. 89.

4. Одеса 1794 – 1894. Издание городского общественного управления к столетию города. – Одесса, 1895.

5. Державний архів Одеської області (далі – ДАОО). – Ф. 59. – Оп. 2. – Спр. 15240. – арк.15

6. ДАОО. – Ф. 59. – Оп. 2. – Спр. 260. – арк. 12.

7. ДАОО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 205. – арк. 263.

8. ДАОО. – Ф. 2. – Оп. 5. – Спр. 70. – арк. 40.

9. ДАОО. – Ф. 362. – Оп. 2. – Спр. 2. – арк. 15.

10.ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 200. – Спр. 67. – арк. 9.

11. ДАОО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 107. – арк 297.

Документи:

1. «Господину правящему должность Одесского Градоначальника (Зонтагу)

Узнав, что в Одессе находится дом с магазинами участвующего с мятежником Правительства Царства Польского князя Адама Чарторыжского, я покорно прошу Ваше Превосходительство распорядится о поступлении в означенный имением на основании Высочайших Указов 21 декабря прошлого и 7 апреля сего года.

Действительно в исполнении настоящего предписания моего не оставите Вы, Милостивый Государь, уведомить меня немедленно присовокупя сведение, что сделано окончательно по моим предписаниям счёт инвестирования мятежнических имений и присмотра следствием сим веруя описи для сообщения г. Министра Внутренних дел.

Исправляющий Должность Генерал-губернатора Тайный Советник Пален» (ДАОО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 107. – Арк. 1)

2. «Выписка из журнала в Одесском Приказе Общественного Призрения состоящего в 20 день мая под № 1м

Слушали:

Предложение Исправляющего Должность Одесского Градоначальника Действительного Статского Советника и Кавалера Егора Васильевича Зонтага, от 16 мая за № 5990, коим изъясняет что исправляющий должность Новороссийского и Бессарабского Генерал-губернатора Тайный Советник Пален, предписал ему поступить с имением принадлежащим в Одессе Князю Адаму Чарторыжскому, участвующему в мятежническом Правительстве Царства Польского, на основании Высочайших указов 21 декабря 1830 г. и 7-го апреля 1831 г. По разысканию учиненному Полициею открыто в Одессе принадлежащего помещику Чарторыжскому имение под управлением Дворянина Дроздовского в XVI квартале под № 1 и на Канатной улице дом и два магазина описанные и оцененные в сем тысяч руб., приносящими доходу 125 руб. в месяц. Препровождая у сего опись с оценкою сему имению, предлагает Приказу, принять в своё заведование и управлять оным на Опекунском положении, нарядив для сего Комиссию из своих членов, которым предписать собираемые доходы вносить в Приказ, для приращения от процентов. Вместе с сим сообщаются сведения Приказа, что Комиссия продовольствия армии, занимает один магазин с платежом по 100 руб. в месяц и деньги Дроздовским получены по 1е число сего мая, другие пожильцы суть: иностранец Фрастер, занимающий одну комнату с кухни платящей по 5 руб. в месяц, начиная с 1 числа мая, канцелярист Прокофий Размирицын нанимающий три комнаты и кухню по 15 руб. в месяц, начало найма с 15 апреля и Дворянин Матвей Крумельницкий занимающий одну комнату и кухню с платежом по 5 руб. в месяц, начало найма по 1 сего мая, из них первые два заплатили за наём по настоящее число Дроздовскому, а последние ещё не платили. В следствие, изъяснённого предложения Г. Исправляющего Должность Одесского Градоначальника, Действительного Статского Советника и Кавалера Егора Васильевича Зонтага, для хозяйственного управления помянутым имением Князя Адама Чарторыжского, составить Комиссию на Опекунским положении из тех же господ Членов Приказа сего, коим поручено в управление имение по подобному же случаю помещика Подольской Губернии Одесской 1 Гильдии купца Александра Сабанского, а именно одесских купцов: Михаила Антоновича Крамарева, Христофора Фёдоровича Велары и Георгия Феодосивича Папудогла, которым по Управлению сему на основании учреждения о управлении Губерниями постановить: и постановлено: в обязанность следующее: 1. Немедленно упомянутому имению Князя Адама Чарторыжского составить обще с Секретарём Приказа сего Коллежским Секретарём Никифировым при двусторонних свидетелях опись, означив по оной особо движимость и особо недвижимость, и опесей сих Никифоров обязан за скрепою своею и подписом означенных Г.Г. Членов и свидетелей один экземпляр представить в Приказе сей, а другой оставить означенной Комиссии.

2. Комиссия принятую по описи сей движимость должна хранить рачительно, равно крепости, вексели, закладные и протчие, содержать хозяйство в хорошем устройстве, как в рассуждении людей, так и в рассуждений всякого рода строений.

3. Доходам и расходам вести верные и аккуратные щёты.

4. Взыскивать с должников деньги, и вексели в законное время протествовать.

5. Поступаемые все доходы с имения Чарторыжского деньги, или взысканные таковые по векселям, закладным и др. каким бы не было случаям, немедленно представлять в Приказ сей, для отдачи на приращение процентами.

6. Иметь ходатайство за делами означенными Чарторыжским в судебных местах и стараются об окончании их на основании существующих узаконений.

7. Давать Приказу сему ежегодно отчёт как в доходах и расходах, так и в содержании прислужников, на каковой предмет Комиссию и снабдить от Приказа надлежащего шнуровою книгою и 8. К производству по укправлению имениям Чарторыжского писменных дел, командировать Столоначальника Приказа сего Губернского Секретаря Майбороду, с отправлением и настоящей должности его. О каковом распорядении и об оказании во всяком случае пособия означенной Комиссии дать знать и дано: от Приказа сего Одесской Гражданской Полиции и донести Г. Исправляющего должность Действительному Статскому Советнику и Кавалеру Егору Васильевичу Зонтагу. Подлинным журнал за подписом Господ присутствующих и скрепою Секретаря. С подлинным верно: Секретарь А. Нимифодов» (ДАОО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 107. – Арк. 7.)

3. «Господину правящему должность Одесского Градоначальника Действительному Статскому Советнику и Кавалеру Зонтагу

Комиссия сия на основании распоряжений высшего начальства, приняв в опекунское ведомство имение участвующего в мятежническом правительстве Царства Польского, Помещики Подольской Губернии Одесского Купца Александра Сабанского, нашла – что в числе прочей принадлежности его, находится в Одесском порту два мореходные судна под российскими флвгвми именуемые Артюр и Лепровидаж, почему от 14 минувшего мая за № 4, и просила Капитана Одесского порта Майора Потёмкина, учинив подробное описание судам сим, уведомить о последующем комиссию, с присовокуплением: в каком положении суда сие находятся, потребуется для поддержания их каких исправлений, в чём оные заключаются, и на какую сумму хотя примерно; по поводу сего капитан Одесского Порта Потёмкин препроводив с Комиссиею описи означенным судам уведомить, что судно Лепровидаж требует не малых исправлений и имеет течь в тихую погоду до десяти, а во время зыба и почти до 18 дюймов в сутки; судно же Артюр требует малозначащих исправлений; исправлений; не пояснив на какую сумму исправления сии исправляться будут; то Комиссия от 22 мая за № 19 просила Его Потёмкина в дополнение доставленных сведений, уведомить и о количестве потребной на исправление означенных судов суммы хотя примерно…» (ДАОО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 107. – Арк.13)

4. «Его Превосходительству Господину Исправляющему должность Одесского Градоначальника Действительному Статскому Советнику и Кавалеру Зонтагу

В следствие предписаний Вашего Превосходительства № 5563 и 7019, честь имею представить при сем подробную опись имуществу Графа Вацлава Ржевуцкого; состоящего из дому в 1 части, докладывав при том что оный нанят одесским 3й гильдии купцом Игнатием Прауза на два годи ценою в год за 5750 руб. с 25 сентября прошлого 1830 г.; и деньги за целый год уплачены им, вперёд и отосланы через почту в Савранскую Комиссию и в учреждённую по Высочайшему повелению о делах Графа Ржевуцкого…

Полицмейстер Василевский.» (ДАОО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 107. – Арк. 17.)

5. «Господину Исправляющему должность Одесского Градоначальника

Получив новые официальные сведения, что помещики Подольской губернии Граф Вацлав Ржевуцкий (Ржевусский) и Изидор и Александр Сабанские находятся в числе Балтском и Ольгопольском Повитах собравшиеся, я покорно прошу Ваше Превосходительство с имениями сих преступников в Одессе находившимся, поступить, по сим 2 пункта Высочайшего Указа, данного Правительствующему Сенату 22 марта сего года по случаю возникшего бунта в Венской губернии. О распоряжении своём не оставите Вы, Милостивый Государь, уведомить меня как можно поспешнее и вместе с тем прислать список всем помещикам и другим лицам Подольской и Волынской губерний, которые имеют здесь в Одессе какую-либо оседлость с означением: в чём именно оная заключается

Исправляющий должность Новороссийского и Бессарабского Генерал-губернатора, Тайный Советник Пален» (ДАОО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 107. – Арк. 18)

6. «Список имениям секвастированых в городе Одесса на основании Высочайшего указа от 21 декабря 1830 г. и 7 апреля 1831 г., принадлежащих польским мятежникам.

Кому имение принадлежащие

В чём состоит

Кто управляет

1.Помещику Подольской губернии Одессы 1 гильдии купца, дворянина Александру Матвеевичу Сабанскому

1. Каменный дом с магазином в 1-й часте 1-м квартале под № 550 и 552;

2. новый каменный 3-х этажный магазин в 1-й части во 2м квартале;

3. каменный магазин на Итальянской улице в XVIII-м квартале под № 149;

4. Два мореходные судна под российскими флагами, именуемые Артюр и Лепровидаж;

5. разные мебели, вещи и вина из коих часть была продана.

Управляет Одессы 1 й гильдии купец Риккардо Кортаци

2. Помещику Подольской губернии дворянину Иерониму Сабанскому.

1. Дом в 1-й части в XXVV квартале под № 123, который состоит из одного старого двухэтажного магазина, покрытого черепицей под оным есть погреб;

2. В 3-й части, дом с флигелями и магазинами покрытые дранью и черепицею.

Управляет шляхтич Серватовский

3. Графу Вацлаву Ржевуцкому

1. Дом состоящий в 1й части в 113 квартале под № 10м, в 2 этажа покрыт железом, под всем домом погреб, в дворе флигель покрытый черепицей; 2. на Ришельевской улице старой магазин покрыт дранью.

Управляет Савранская

Комиссия учреждённая по Высочайшему повелению о домах графини Ржевуцкой.

4. Князю Адаму Чарторыжскому.

Дом и два магазина.

Управляющий дворянин Дроздовский.

(ДАОО. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 107. – Арк. 22)

Степан Желясков,

историк, зам. начальника отдела информации

использования документов и внешних связей ГАОО

Валерий Левченко,

кандидат исторических наук, ст. преподаватель кафедры украиноведения Одесского национального морского университета



следующая страница >>