uzluga.ru
добавить свой файл
1
Валентин НАРОЖНОВ: «Здоров’я сьогодні тільки в наших руках»


З вересня 2011 року Факультет біомедичних технологій Університету «Україна» очолив доктор медичних наук, професор Валентин Васильович Нарожнов.

- Я сам із селян. Виріс у Сибіру, освіту здобув в інтернаті. Одружений, у мене 2 сина та онука. Сини не пішли по моїх стопах: старший син – механік, а молодший – фахівець з радіоелектроніки. Я – доктор медичних наук, професор. Закінчив у 1980 р. військово-медичний факультет Томського Державного медичного інституту. Проходив службу в прикордонних військах, для проходження подальшої служби був направлений до науково-дослідного інституту закритого типу у м. Свердловськ, де займався науковими дослідженнями щодо захисту населення від біологічної зброї (і не тільки захисту). Там моя служба тривала до 1986 року. Потім був переведений для проходження подальшої служби в Казахстан, де також займався розробкою засобів захисту населення від біологічної зброї, де прослужив до 1993 року. У той період часу захистив кандидатську дисертацію, став старшим науковим співробітником. Після розпаду Союзу фахівці мого профілю виявилися нікому не потрібними, і я став шукати собі нове місце роботи. Оскільки ми проходили службу в Казахстані, то розуміли, що, поки при владі Нарсултан Назарбаєв, мусульманізм не буде себе різко проявляти. А не буде Назарбаєва, почнеться як у Туркменістані: всі закони будуть скасовані і буде один головний закон – шаріат. Тому, всі слов'яни стали шукати собі місця роботи у слов'янських державах. Оскільки моя дружина – українка, з українського міста Слов'янська, і всі її родичі живуть в Україні, ми переїхали до Києва. Мені запропонували продовжити службу в Науковому центрі військової медицини при Державному медичному університеті ім. О.О. Богомольця спочатку старшим науковим співробітником, через рік я став начальником лабораторії, а ще через рік – начальником відділу, заступником начальника Наукового центру військової медицини. Потім науковий центр був реформований, укрупнений і переведений у м. Ірпінь. Щоб не залишати межі Києва, я перейшов у 1995 році на кафедру військово-профілактичної медицини. А в 1996 році була утворена Українська військово-медична академія, і я був атестований на посаду начальника кафедри, яка здійснювала і викладання мікробіології в тому числі. Цю кафедру я очолював 10 років, до 2006 року.

- А як склалася Ваша доля після звільнення зі збройних сил?

- У 2006 році я звільнився зі Збройних сил України. За час роботи на кафедрі я став полковником медичної служби, доктором медичних наук і отримав вчене звання професора. З 2007 р. працював завідувачем кафедри гігієни та мікробіології в Інституті екології та медицини. Це – приватний медичний ВНЗ, де готують лікарів-стоматологів та лікарів-фармацевтів. З квітня 2007 р. був переведений на посаду першого проректора і пропрацював на цій посаді до кінця серпня 2011 р. З 1 вересня 2011 р на запрошення Петра Михайловича Таланчука я перейшов до Університету «Україна» на посаду декана Факультету біомедтехнологій.

Факультет наш молодий, йому 8 років, всі викладачі, які в нас працюють – це фахівці високого рівня, доктори наук, які працюють по сумісництву і на постійній основі. Я оцінюю стан роботи факультету на оцінку «відмінно». Університет потужний, і я таких університетів не бачив. І те, що університет має власну виробничу базу, – це колосально! Треба сказати велике спасибі колишньому декану Факультету біомедтехнологій доценту Черненко Оксані Дмитрівні і Президенту університету професору Таланчуку Петру Михайловичу, що їм вдалося створити і відкрити Факультет біомедтехнологій. У порівнянні з іншими спеціальностями, які викладаються в університеті, цей факультет найвитратніший, тобто потребує найбільших капіталовкладень для забезпечення роботи мікробіологічних і вірусологічних лабораторій.

Аналіз діяльності факультету мною ще не завершений. Я зараз вивчаю, які спеціалізації можна додатково відкрити, щоб збільшити набір студентів. Сьогодні нагальними є перспективи переходу на підготовку молодших спеціалістів, оскільки, враховуючи скромний фінансовий стан населення, є тенденція і бажання батьків віддавати своїх дітей на навчання вже після 9-го класу.

- Цікава думка! Прошу Вас розвинути і поглибити її.

- Дуже багато людей через фінансові труднощі не можуть дозволити отримати своїм дітям вищу освіту, а от молодший спеціаліст або бакалавр – це раціональний вихід із ситуації.

Є медичний коледж, прийшовши куди, можна стати через 3 роки зубним техніком, а через 4 роки – медсестрою. І це людей дуже влаштовує, тому що ці професії дуже потрібні. У зв'язку з цим я запропонував Петру Михайловичу цей медичний коледж узяти під свою опіку. Зараз узгоджуються основні позиції, юристи оформляють документацію. Я вважаю, що напрямок медицини в університеті має активно розвиватися. Це – перспективний напрямок.

- Який набір на Ваш факультет в цьому навчальному році?

- Цього року на перший курс денного відділення ми не набрали нікого – всі вступили на бюджет у державні ВНЗ. На заочне відділення ми вже набрали 70 студентів, тобто 100 % ліцензованого обсягу. Всього на факультеті на денному відділенні навчається 52 студенти, а на заочному – 190.

- Як Ви плануєте довести набір студентів на денному відділенні до 100%?

- По-перше, необхідно активізувати роботу з медичними училищами та медичними коледжами. Адже далеко не всі студенти, які там навчаються, хочуть стати медсестрами та зубними техніками. Можна запропонувати деяким студентам після закінчення відразу вступити на другий курс і стати мікробіологами або екологами. Це – один зі шляхів. Другий варіант – слід організувати в Інтернеті роботу банера. Необхідно удосконалити сайт нашого факультету, слід поліпшити і розширити інформацію про Факультет біомедтехнологій, і все розписати докладно. Зараз я цим питанням посилено займаюся. Людина з села, яка відкриває наш сайт, повинна відразу бачити, що ми готуємо мікробіологів і екологів вищої кваліфікації, в тому числі і для медичних установ. Дуже погано те, що зараз в Україні практично не працюють мікробіологічні, медичні заводи. Тому, природно, мікробіологи їм не потрібні в таких обсягах, як раніше. Але можу сказати, що дрібні фірми й установи зацікавлені у наших фахівцях. Зараз приїхали студенти-заочники, 2-й курс, на заняттях присутні близько 30 осіб, із яких тільки три людини не працюють за фахом. Ті, хто працює за фахом, кажуть: «Ми прийшли до вас вчитися, щоб робити кар'єру, щоб рухатися по службових сходах далі, нам потрібні знання і диплом».

- Яке Ваше бачення подальшого розвитку факультету? Чи планується збільшення кількості кафедр, залучення видатних учених, фахівців-практиків?

- Не так просто залучити на факультет провідних учених. Вони, як правило, всі працюють у державних і приватних ВНЗ, отримуючи високу зарплату. І жоден із них просто так не зірветься зі свого місця. Я зараз займаюся аналізом навчально-методичної документації. І приходжу до висновку, що вона потребує суттєвого коригування. Оплата у нас іде за аудиторні години. Відчитали і пішли. Наскільки викладачі забезпечені аудиторним навантаженням, така й оплата їхньої праці. Викладачам не платять за методичну роботу, тим більше за наукову. Тому дуже важко змусити викладача, щоб він займався розробкою навчально-методичної документації. Лекція повинна бути написана в повному обсязі, а не у вигляді анотації. Я можу сміливо стверджувати, що мало знайдеться професорів, які здатні прочитати лекцію на тему, не маючи повного конспекту лекції. Я не думаю, що це біда тільки нашого факультету. Необхідно переглянути оплату науково-педагогічних працівників за навчально-методичну роботу, хоча б і не по тих нормам, які вже затверджені МОНМСУ.

У нашому університеті займається багато інвалідів і для них у нас створена чудова база реабілітації. Ми перевірили цю базу з моїми колегами-лікарями. Її можна, в принципі, розглядати і запускати, як реабілітаційну, в тому числі і для хворих людей. Університетом закуплено унікальне обладнання, не всяка лікарня таке має. І це думка лікарів, які добре розбираються в цьому питанні.

У нас дуже гарна науково-практична лабораторія, за допомогою якої ми маємо можливість визначати ДНК і РНК вірусів і мікробів, проводити діагностику таких актуальних захворювань, як краснуха, кор, хламідіоз, токсоплазмоз, визначати збудників різних захворювань.

Ці інфекції присутні в гінекології, у хірургії, і ми маємо таку можливість навчати студентів цим основам. Вони зможуть використовувати ці знання у своїй подальшій роботі. У нас є можливість навчати студентів цим реакціям, хто бажає – робить дипломні роботи по застосуванню цих методик.

Мною розглядається необхідність готувати імунологів широкого профілю. Але немає ще державних стандартів на це. Я запропонував розпочати розробку цих стандартів, займемося їх затвердженням, ліцензуванням, направимо до Міністерства, тобто підемо належним шляхом.

- Яке Ваше найближче оточення, соратники, однодумці, на яких Ви можете покластися, хто є Вашою опорою і підтримкою, рушійною силою?

- Я, звичайно, не можу і не хочу перераховувати весь професорсько-викладацький склад факультету, а це 34 людини. Мені подобається, що люди готові працювати, і вони працюють, але всіх їх стримує оплата праці. Якби їх забезпечили належною зарплатою, віддача була б значно вищою. Основна маса викладачів – молоді люди, сумісники. Вони працюють у державних ВНЗ і не хочуть переходити до нас на постійну роботу. Ми активно публікуємось як в Україні, так і за кордоном: видано 16 доповідей за кордоном, 3 монографії, одна з них – англійською мовою. Написано 2 навчальні посібники. І все це за минулий навчальний рік.

Я пишаюсь тим, які в нас працюють викладачі. Кафедрою мікробіології та сучасних біотехнологій керує Адель Федорівна Антипчук – видатний мікробіолог, доктор біологічних наук, професор, Лауреат державної премії в галузі розробки мікробіологічних препаратів. Кафедрою екології керує Василь Семенович Куценко – доктор сільськогосподарських наук, професор. Він теж має багато розробок у галузі агрономії. Ми – фахівці-біологи повинні знати і цьому навчати наших студентів, які продукти можна поєднувати, щоб їжа не була отрутою. Основи цих знань повинен мати кожен наш випускник. Ми цим займаємось і плануємо проводити «дні здоров’я».

- Чи розглядаєте Ви співпрацю з нашими інститутами, розташованими поза Києвом? Якщо так, то які ці плани?

- Надалі я планую разом із Мелітопольським інститутом екології та соціальних технологій, який входять до складу нашого університету, відкрити в Києві напрям з екології для перепідготовки кадрів та підвищення кваліфікації. У них це в Мелітополі добре пішло, і вони нам допоможуть у розробці документації.

Я пропоную ввести на всіх університетських спеціальностях дисципліну «Менеджмент здоров’я». Ми запросили чудового фахівця, кандидата медичних наук, лікаря Тетяну Іванівну Каністратенко, яка буде читати у нас цей курс. Її лекціям просто ціни немає. Те, що викладає Тетяна Іванівна, повинні знати всі без винятку наші студенти, тому що основи здоров’я для нас на першому місці. Коли ми будемо здорові, у нас буде бажання працювати. Продукти харчування, які ми споживаємо, просто катастрофічні. Вода, яку ми вживаємо, має властивість змінювати РН. Зміна РН тільки на 0,5 – це вже смертельно. Норма РН = 7,35-7,4. Це невеликі коливання. Наш організм треба весь час олужувати. Продукти, які ми споживаємо, окислюють кров.

Треба займатися профілактикою здоров’я самому. Як сказав Гіппократ 2000 років до нашої ери, їжа повинна бути ліками, а ліки повинні бути їжею. Ці слова Гіппократа актуальні, як ніколи, сьогодні.

Кожна людина повинна думати кожного дня про своє здоров’я. Тому сьогодні в усьому світі, й у нас, в Україні, надзвичайно актуальною є наука про харчування.

На мій погляд, тема харчування і травлення у наш час дуже актуальна.

Адже зараз людям потрібно все більше сил для виконання все складнішої і складнішої роботи. Саме тому зараз так часто обговорюються питання правильного і здорового харчування. Але для досягнення оптимальної форми людині потрібна не тільки корисна і смачна їжа, не менш важливе і хороше травлення.

Сьогодні фізіологія травлення досліджується цілими інститутами, і знання, що ми маємо на даний момент, досить докладно описують усі стадії травлення та дають нам практичні поради, як правильно харчуватися. Проте, ще яких-небудь сто років тому знання людей про цей вид діяльності людського організму були дуже нехначні. Таким чином, за сто останньих років фізіологія травлення зробила величезний стрибок, пройшовши більшу відстань, ніж за всі попередні століття.

У всьому світі так готують суспільство, що здоров’я треба зберігати і шанувати самому, треба займатися профілактикою. Ми всі прибираємо у своїх квартирах, гаражах, на дачах, на городах – кругом, а не задумуємось про очищення свого організму. А в нас до 40 років збирається багато шлаків у кишковику. А потім ми запитуємо: «Звідки у нас така висока онкологічна захворюваність?».

Ми вживаємо багато генетично модифікованих продуктів. Державного контролю за цим процесом у нас немає. Ті м’ясні продукти, які ми споживаємо, якщо містять 50% м’яса, то це добре, якщо лише 50% сої – ще краще. Але, на жаль, ми не знаємо, що там дійсно є. Готується вся ця продукція за технічними умовами, які собі придумує кожен виробник.

Так само немає державного контролю за якістю фармацевтичних препаратів. На ринку фармації до 85% підробленої продукції. Держава не має контролю, тому що всі, практично всі фармацевтичні заводи знаходяться у приватних руках. Про яке здоров’я можна говорити? Аптек більше, ніж продуктових магазинів. А людей у нас більше стало здорових?

І тому здоров’я сьогодні тільки в наших руках.


Ігор Олександров, журналіст